Що можна дізнатися про себе завдяки заняттям фітнесом? Історія Євгенії

«Марина, мені тільки 30 років, а я вже не відчуваю енергії. Мені важко прокидатися, важко вставати з ліжка», — так Євгенія зверталася до свого тренера Марини Сінькевич.

Євгенія з дитинства займалася веслуванням на байдарках і каное. Коли зі спорту пішла, перестала впізнавати своє тіло. Ходила в тренажерку, на танці і пілатес, але ніяк не знаходила заняття до душі. Тепер прийшла на фітнес. Чи міг він стати новою улюбленою «байдаркою»? Євгенія вирішила спробувати, і в команді з тренером Мариною почала грести до мети. З кожним «помахом весел» вона наближалася до себе справжньої. Євгенія поділилася з нами, як фітнес і розмови з тренером подарували їй нове сприйняття себе.

Як знайти свою мету?

Марина почала з розмови. Жоден тренер раніше не ставив стільки запитань про моє здоров’я. Я розповіла про свої потреби і проблеми.

— Яку мету ти хотіла б поставити? — запитала мене Марина.

Зараз я розумію, що тоді не замислювалася про це. Я керувалася стереотипами, що потрібно худнути. Назвала цифру на вагах, яку хотіла б отримати. Марина виміряла мій склад тіла, перевірила, як працюють м’язи і суглоби. Потім дала рекомендації щодо харчування та способу життя, розробила програму тренувань, і ми стартували.

Я почала тренуватися, зважуватися, але відчувала, що рух до скидання ваги — не моє. А що ж насправді мені потрібно? Яка моя мета?

— Ми піклуємося про тіло сьогодні, заради стану свого розуму завтра, — якось сказала Марина.

Мені запам’яталися її слова. Десь тут була моя мета. На жаль, мені доводилося бачити, як в літньому віці мозок може змінюватися не в кращу сторону. А я хотіла бути здоровою, перебувати в ясному розумі довгі роки.

Ми знову відверто поговорили з Мариною, я змогла їй зізнатися, що мене не хвилюють візуальні «до» і «після». Моя мета — здоров’я та відчуття енергії. Коли ми змінили мету, тоді і зайва вага почала зменшуватися. Стрілка на вагах ніби вказала, що тепер ми на вірному шляху.

Що робити, коли складно?

На кожному тренуванні складно, але фітнес допомагає зміцнювати характер. Я розуміла, що завжди можу сфілоніти, а можу вийти за свою межу. Не сфілоніти — найскладніше. Але чим більше роботи за плечима, тим більш прикро втрачати результати. Якщо мені хотілося впасти, я згадувала, навіщо я тут.

І тренер, звичайно, підтримувала мене. Я згадувала її слова про те, що мої сьогоднішні заняття тілом визначають стан мого розуму завтра. Якщо я падала, я вставала. Марина не намагалася показати мені ідеальну картинку. З розумінням ставилася до моїх слабкостей. Вона пояснювала, але право вибору залишала за мною. Довіра до неї ставала стимулом не здаватися.

Що потрібно з’їсти, щоби відчути енергію?

Спочатку я не розуміла в харчуванні нічого. Снідала бутербродами з маслом. Марина розповіла мені про балансі білків, жирів і вуглеводів, розписала правильний раціон, дала рецепти. Навчила мене планувати харчування щодня. Спочатку я просто фотографувала все, що їм, і відправляла Марині. Поступово почала змінювати харчування:

Без солодощів

Відмовилася від магазинних солодощів. Хоча раніше у мене була ілюзія, що відмовитися від солодкого нереально. Перші пару днів було складно, але на третій з’ясувалося, що нічого страшного не сталося. Нереально відмовитися тільки від того, що дійсно потрібно нашому організму. Від білків, жирів і вуглеводів.

Без капучіно

Я відмовилася від кави. Хоча раніше випивала по три чашки латте або капучіно на день. Марина запитала: «А ти розумієш, що в цих напоях величезна кількість молока?». А я не замислювалася, я ж пила каву. Але це був самообман. Насправді, я пила молоко, яке за фактом навіть не люблю. Тільки розбираючи все, що ми п’ємо і їмо на інгредієнти, можна отримати правдиву картину.

Без хаосу

Я взяла в свої руки контроль над тим, що лежить у моїй тарілці. Тепер я планую харчування і беру з собою їжу на роботу. Мені не потрібно турбуватися, шукати де б перекусити. По-перше, так менше спокус відступати від плану і зірватися на те, що мені не підходить. По-друге, протягом дня я можу приділити свій час більш цікавим справам, аніж думкам про те, що б мені з’їсти.

Як змінюється світ: всередині і зовні?

Я дуже захопилася тренуваннями, займалася 3-5 разів на тиждень. Марина вчила слухати своє тіло. Одного разу вона запитала мене: «Тобі подобається те, що ти бачиш у дзеркалі?» Я відповіла: «Так, мені подобається». Це було питання, якого я ніколи собі не ставила. Але завдяки йому моя впевненість у собі зросла.

Коли я почала більше уваги приділяти харчуванню, сну, тренуванням, я стала краще розуміти себе. Тоді захопилася йогою і медитацією. На медитації я зрозуміла, що спокійний стан, в якому я перебуваю тут і зараз, має бути таким завжди. Сучасний ритм дуже розхитує нас. Але медитація і тренування допомагають приводити себе до гармонійного стану.

Тепер мені вистачає життєвої енергії. Я з радістю зриваюся з ліжка вранці, щоби розпочати день. І мені вистачає сил до вечора продовжувати день ефективно. Фітнес допоміг мені прибрати зажими і відчувати себе впевнено.

Подруги, спостерігаючи за мною, захопилися теж. Деякі почали по-іншому харчуватися, більше займатися собою. Мій чоловік тепер телефонує друзям, щоби пограти в баскетбол. Коли я їм дійсно смачну кашу, замість бутербродів, він приєднується. Не потрібно змінювати оточення. Потрібно змінювати себе. Якщо люди бачать, що ти займаєшся чимось дійсно класним, їм теж щиро хочеться спробувати.

Як усе встигати?

Раніше мені здавалося, що у мене постійно якісь справи і часу тренуватися немає. Але коли я вбудувала тренування, нічого з мого життя не зникло. Я навіть стала встигати більше. Ми завжди знаходимо час на те, чого дійсно хочемо. Своє життя ми контролюємо самі. Ніхто інший.

Зараз у мене є чітке розуміння, що робити протягом дня — сплановане харчування та тренування. Я знаю, коли буду займатися і коли звільнюся. Можу краще планувати свій час. Навіть на автобус вчасно добігти, бо мені просто дихання вистачає.

Фітнес — це дивовижний прекрасний світ. Це межа, яку потрібно зважитися і переступити. А за цією межею — тільки краща якість життя, комфорт і задоволення. Хіба наше життя не варте того, щоби бути сміливішими і зважитися?